12 липня 1580 року побачив світ перший повний корпус біблійних книг церковнослов’янською мовою — Острозька Біблія. Коштом і організаційними зусиллями князя Василя-Костянтина Острозького колектив книжників вперше створив слов’янський біблійний канон, завдяки якому церковнослов’янська мова в українізованому і кодифікованому ними варіанті набула поширення у слов’янському православному світі.
Першим наслідком їх активності стало заснування у 1576 році в Острозі слов’яно-греко-латинської школи (Острозької академії), а другим — укладення для православних слов’ян першого повного тексту Святого Письма Старого й Нового Заповіту — Біблії (за місцем видання стародрук відомий як Острозька Біблія). Робота над виданням почалася з ініціативи і коштом Василя-Костянтина князя Острозького у середині 70-х років ХVІ століття і велася, імовірно, під керівництвом Герасима Смотрицького силами «редакторського корпусу». Достеменно його склад не встановлено, але припускають, що до нього входили укладач «алфавітно-предметного покажчика» до Нового Заповіту («Книжка, собраніе вещей нужнійших въкратці скораго обрітенія в Книзе новаго завіта», 1580) Тимофій Михайлович, грек Діонісій Палеолог, друкар Іван Федорович (Федоров), викладачі та студенти академії.
